Хто має займатися дитиною після її народження? – Інтерв’ю з Хелен Діарінг та Юлією Рудольф про декретні відпустки

Австрійські дослідниці, економістка Хелен Діарінг та філософиня Юлія Рудольф, спільно працюють над проектом по відпустках по догляду за дитиною (parental leave) в Європейському Союзі. Для обох актуальним питанням є співвідношення між домашньою роботою (family work) і оплачуваною роботою (wage work). Але якщо для економістки Хелен ключовим є те, як нерівномірний розподіл праці вдома впливає на становище чоловіків та жінок на ринку праці, то для філософині Юлії питання стоїть швидше в тому, як чоловіки та жінки можуть успішно поєднувати оплачувану працю з роботою вдома так, аби їхнє життя при цьому було більш щасливим.

О.М. Розкажіть, як вам вдається поєднувати філософський та економічний виміри роботи над питанням відпусток по догляду за дитиною?

Ю.Р. Дуже часто відрізняються те, як ми визначаємо певні поняття. Для прикладу, поняття «домашня праця по догляду за дитиною». З економічної точки зору домашня робота це перелік діяльностей, таких як приготування їжі, прибирання за дитиною, і так далі. Тоді як з філософського погляду домашня праця розглядається з перспективи для кого здійснюється ця домашня робота. Якщо ти готуєш їжу, то питання швидше для кого з яких причин ти це робиш.

Х.Д. Або наприклад, з економічної точки зору питанням є, які моделі забезпечують рівномірний розподіл праці, і воно базується на емпіричних даних та практичних рекомендаціях, тоді як Юлія як філософиня…

Ю.Р. Створює з цього проблеми (Сміється)

Х.Д. Радше ставить під питання легітимність засновків та висновків. Наприклад, коли я говорю про пару з двох батьків, я зазвичай маю на увазі типову гетеросексуальну пару жінки та чоловіка. І коли ми пишемо якийсь текст або готуємо доповідь, Юлія робить уточнення про те, що йдеться лише про гетеросексуальну пару й не враховуються інші види партнерств.

О.М. Зараз в ЄС ідеалом вважається рівний розподіл між жінкою та чоловіком домашньої та оплачуваної праці. Чи багато, разом з тим, є таких людей, які вважають цей розподіл менш економічно вигідним, мовляв доцільніше залишити партнерці чи партнерові окремі сфери?

Ю.Р. Я часто зустрічаю це питання. Багато хто говорить, що значно більш вигідно, коли жінка займаються домашнім господарством, а чоловік ходить на роботу й заробляє гроші, тому що тоді кожен/на із партнерів має свою спеціалізацію й добре дає раду своїм завданням. Однак дослідниця Сюзан Моллер Окін (Susan Moller Okin) показала, що партнерства, де є рівний розподіл між домашньою та оплачуваною працею, також дуже продуктивні.

Х.Д. Справді, була така модель у 1960-х авторства Гері Беккера (Gary Becker), це так звана модель відносної вигоди (relative advantage). Ідея в тому, що якщо ти спеціалізуєшся у чомусь, то можеш краще реалізуватися займаючись тільки своєю сферою. Однак модель Беккера мала дуже багато прогалин. Наприклад, вважалося, що жінки загалом значно менш освічені, тому їм краще залишатися вдома. Це вже давно не є так, тому що за останні десятиліття дуже багато жінок здобули освіту й зараз вони переважають серед кваліфікованих працівників/ниць. Тепер у Європейському Союзі існує велика потреба в висококваліфікованих кадрах з хорошою освітою. Через те, що зараз серед випускників/ниць закладів вищої освіти більше жінок, ніж чоловіків, залишати жінок удома – економічний нонсенс. Після того, як держава вклала в жінок стільки коштів та ресурсів, це просто недоцільно.

О.М. Загалом те саме так відбувається в Україні – більше жінок, ніж чоловіків здобувають вищу освіту, в них кращі оцінки, але загалом після декретної відпустки по догляду за дитиною їхня позиція на ринку праці стає практично не конкурентоздатною…

Х.Д. Це приблизно так само зараз в Австрії. Але зараз відбувається процес переорієнтації нормативних ідей щодо того, хто має залишатися з дитиною після її народження. Часто виключно жінки доглядають за дітьми, хоча вони можуть мати кращу освіту та кращі перспективи. За цими нормативними уявленнями стоять далеко не економічні міркування. Проте австрійські політики, принаймні деякі з них, зараз прагнуть повертати жінок на ринок праці після народження дітей.

Ю.Р. Хелен висловлює позицію з економічної точки зору. Але за дискурсом людського капіталу також стоїть питання бідності. З одного боку ми можемо говорити про бідність та незахищеність тих жінок, які доглядають дітей, поки їхні чоловіки заробляють гроші, але з іншого боку, можна назвати бідними тих чоловіків, які працюють весь час і не мають можливості бути разом зі своїми дітьми. Тобто ці чоловіки можуть мати достатньо грошей, однак соціально є бідними, бо не мають можливості насолоджуватися соціальними зв’язками з близькими людьми.

О.М. Чи справді чоловіки зацікавлені в тому, щоб залишатися вдома й виховувати дітей, а не проводити весь час на роботі? Як їх можна мотивувати до цього?

Ю.Р. Австрійський уряд останніми роками провадив багато кампаній, що заохочували татів займатися вихованням своїх синів, приміром у громадському транспорті було багато постерів із зображенням татів з дітьми саме як татів, а не професійних працівників. Також була реклама, що заохочувала батьків брати собі частину відпустки по догляду за дитиною.

Х.Д. Хороший приклад – скандинавські країни. Там діє схема, в якій на відпустку по догляду за дитиною виділяється 14 місяців, але щонайменше два з них мусить використати тато. Якщо він не використає ці два місяці, то вони згорають. Достатньо досліджень чітко засвідчили позитивний ефект таких моделей. Це, зрештою, полегшує справу чоловікові, бо він може прийти до начальника й сказати: «Моя дружина перебуває вдома з дитиною впродовж 12 місяців, і якщо я її не заміню, то ми втратимо додаткові два місяці». Інакше кажучи, є хороше пояснення для відпустки. При цьому жінка не може сидіти усі 14 місяців з дитиною, відтак вона ймовірно шукатиме роботу. Хоч скандинавська модель ще далека від рівного розподілу гендерних ролей при вихованні дитини, це крок у подоланні соціальної норми того, що тільки жінки займаються дітьми.

Ю.Р. При цьому не важко зауважити, що така модель направлена на сім’ї, що складаються з матері та батька. Якщо ти одинока матір, то ти у значно гіршій позиції, ніж коли є батько. Гомосексуальні пари взагалі не мають можливості спільно брати відпустку по догляду за дитиною, тому що вони не визнаються батьківською парою. Також якщо немає батька, то відпустку в Австрії не може взяти якась інша особа, наприклад дядько чи бабуся. Тобто видно, що загальною метою є рівність чоловіка та жінки у догляді за дитиною, але це стосується лише нуклеарних пар, тоді як гомосексуальні пари, батьки-одинаки чи інші ненуклеарні сім’ї тут виключені.

Х.Д. Загалом, треба завжди розрізняти поняття відпустки по вагітності та пологах (maternity leave) та відпустки по догляду за дитиною (paternal leave). Відпустка по вагітності та пологах – це час до і після народження – в Австрії це два місяці до пологів та два місяці після, у цьому разі жінка отримує стовідсоткове відшкодування заробітної плати. Звісно, відпустку по вагітності та пологах може взяти лише жінка, бо йдеться про охорону її здоров’я та здоров’я дитини. А вже після починається відпустка по догляду за дитиною, в якій може брати участь також батько. В Австрії є багато різних способів фінансових опцій, пов’язаних із відпустками по догляду за дитиною.

О.М. Чи можеш коротко розповісти про них?

Х.Д. Робоче місце за жінкою утримується до двох років, або до народження другої дитини. І при цьому є п’ять способів матеріальної допомоги. Можна піти в коротку відпустку на 12 місяців для когось одного/ї з батьків, але якщо вони почергово ідуть в відпустку, то вона може тривати 14 місяців. Можна вибрати між компенсацією доходів у 80% від розміру зарплати з лімітом у 2 тисячі Євро, або виплату розміром 1200 Євро. Також можна залишатися в відпустці 16 місяців, або 18 місяців, якщо батьки її ділять між собою, й отримувати по 860 Євро на місяць. Більш того, можна піти у відпустку на 24 місяці, тоді на місяць отримується 520 Євро. Ідея, що стоїть за цим, – повернути освічених жінок назад на ринок праці. Бо жінка з високим рівнем достатку не буде задоволена фінансовою допомогою, яку пропонує держава.

Ю.Р. Але також поза цим стоїть цілком чітка гендерна політика. Через те, що зазвичай чоловіки заробляють більше, ніж жінки, їм вигідніше брати декретну відпустку, бо 80% від їхньої зарплати – це більше, ніж державна матеріальна допомога чи ті ж 80% від зарплати жінки. І загалом така політика не до кінця справедлива, бо береться до уваги оплачуваний заробіток членкинь та членів сім’ї перед народженням дитини, а не кількість роботи, яка потрібна для догляду за дитиною.

О.М. Чи можна сказати, що система захисту материнства і батьківства працює так, що людям з низьким достатком вигідніше народжувати дітей, позаяк фінансова допомога відіграватиме для них суттєву роль?

Ю.Р. Можливо, це правда, але такий напрямок думки дуже небезпечний – іноді в газетах лунають голоси про те, що не ті люди народжують, які мали б. Мовляв, треба, щоб жінки з вищою освітою народжували, тоді їхні діти будуть розумнішими. Не можна фрагментувати суспільство й надавати надто великого значення цьому факту. До того ж, дитина – це на все життя, а фінансова допомога по догляду за дитиною – максимум на три роки.

Х.Д. Загалом, проблема в поганій соціальній мобільності в Австрії. Діти освітян мають значно більше шансів отримати вищу освіту, ніж інші діти. Це дуже несправедливо, і це є причиною того, що влада заохочує жінок з вищою освітою і професійними навичками більше народжувати – вище перелічені способи фінансової допомоги на це розраховані. Іншим аспектом цієї проблеми є система закладів догляду за дітьми, що дають можливість співіснувати між дитиною та роботою. Одна справа – мати право на повернення на попередню роботу, інша – мати можливість віддати дитину в хороший дитсадок. Це якраз мотивує жінку повернутися на ринок праці. Я б сказала, що тут грають роль не так гроші. Якщо є відчуття, що ти можеш це можеш, що в тебе є достатньо добра робота, аби туди повернутися, що поруч є хороші дитсадки, тоді ти більш схильна народити дитину.

О.М. Не знаю, як в Австрії, але в Україні переважна більшість тих, хто працює в дитсадках – жінки. Тому вони, загалом кажучи, займаються в будь-якому разі доглядом за дітьми – чи вдома, чи на оплачуваній роботі.

Ю.Р. Я не знаю точних показників по Австрії, але однозначно жінок більше у сфері оплачуваного догляду. І йдеться не тільки про догляд за дітьми, а й про догляд за старшими людьми. Проблема в тому, що у дитсадках і закладах опіки практично немає високих позицій, через що чоловіки незацікавлені в такій роботі.

Х.Д. Тут також важливе питання міграції. В США існує поняття відтоку догляду (care drain) – це коли жінки з усього світу, наприклад з Латинської Америки, Тайланду чи Філіпін, які покидають вдома своїх дітей і їдуть в Сполучені Штати, щоб доглядати дітей з родин вищого та середнього класу.

О.М. Це насамперед гендерна проблема, чи економічна?

Ю.Р. Скоріше друге, як по мені. Капіталістична економіка є підставою для гендерних режимів, саме вона визначає, які види діяльності більш «цінні», а які «менш цінні», й визначає гендерний поділ між цими діяльностями. Публічна сфера належить чоловікам, приватна – жінкам, і цей поділ спричинений капіталізмом. Його піддали сумніву феміністки ще в 1970-х.

Х.Д. Я гадаю, що тут і те, і інше. Капіталістична система визначає, як розподіляються гроші за певні види робіт. І інше питання – чому деякі види діяльності менш цінні й переважно виконуються жінками.  Це не має стосунку до капіталізму, а швидше спричинене довгими століттями нерівного поділу праці.

О.М. Як на вашу думку перспектива материнства впливає на вибір професії та роботи молодих осіб?

Х.Д. Коли дівчат 16-річного віку питають, ким вони  планують стати в майбутньому, то часто зустрічаєш відповідь «перукарка», тоді як хлопці  частіше називають «менеджер». Молоді жінки більш схильні вибирати професії з частковою зайнятістю, бо їх можна суміщати з доглядом за дитиною, до того ж ризик втрати конкурентоздатності на ринку праці невеликий. Хлопці мислять зовсім по-іншому.

Ю.Р. Та й загалом, догляд за дитиною впливає на вибір професії, бо діти бачать, чим займаються їхні матері та батьки, як розподіляється робота між ними, тому вони також вчаться на їхньому прикладі.

О.М. Наскільки оптимістично ви дивитеся на перспективи зміни ситуації в Австрії та ЄС в найближчі роки?

Х.Д. Я досить оптимістично дивлюся на це. Бо ідея про те, що домашня і оплачувана праця має рівномірно розподілятися між чоловіком та жінкою дійшла до Європарламенту. У травні 2010 року там була велика дискусія, в результаті якої проголосували за проект закону, що передбачає збільшення відпустки по вагітності та пологах і розширення можливостей відпустки по догляду за дитиною – це досить чітко направлено на включення татів у догляд за дитиною. Звісно, це перший і досить абстрактний крок. Однак деякі країни досить швидко взялися за розробку цієї ідеї. Приміром, у Великобританії традиційно був дуже низький рівень участі татів у вихованні дітей, але тепер він швидко зростає. Це також стосується скандинавських країн. Загалом, я думаю, все більше ставляться під сумніви існуючі гендерні ролі, дедалі більше людей відходять від бінарних ролей. Також все більше татів хочуть проводити більше часу зі своїми дітьми й мати з ними емоційний зв’язок, не хочуть старіти не побачивши, як його донька чи син зробили перший крок і т.д., тобто вони хочуть брати участь у цьому процесі. Тому не знаю, чи через 10 років, але за якийсь час ситуація зміниться.

Ю.Р. До певної межі я поділяю цей оптимізм, бо впродовж останніх років вдалося вирішити деякі проблеми. Ясно, що ми в зовсім іншій ситуації, ніж наші матері. Але в тривалій перспективі я не впевнена, чи вдасться примирити наші концепції роботи і життя загалом. Судячи з сьогоднішнього ринку праці, важко сказати, що з ним буде через тридцять років. І скоріше за все, ситуація з відпустками по догляду за дитиною залежатиме все таки від ринку праці.    

Цей запис був оприлюднений у Uncategorized. Додати в закладки постійне посилання.

5 коментарів до Хто має займатися дитиною після її народження? – Інтерв’ю з Хелен Діарінг та Юлією Рудольф про декретні відпустки

  1. viktoriyakravets сказав:

    Наскільки мені відомо, вікова психологія визначає як найкраще для дитини, якщо до 1 року її виховуватиме одна людина. Наскільки це правда?

    • Olga_Ofenzyva сказав:

      наскільки мені відомо, вікова психологія
      а) не є нейтральною, як і будь-яка наука, і виходить з певних ідеологічних позицій;
      б) коли все ж намагається бути об”єктивною, отримує дуже різні, фактично протилежні дані із вказаного питання, в залежності від того, як поставити проблему й організувати дослідження.

  2. Ganusya сказав:

    А яким чином чоловік може забезпечити грудне годування, яке для дитини рекомендується в документах ВОЗ як мінімум до двох років? Я не вважаю цю рекомендацію шкідливою, з огляду на здоров”я і психологію дітей із кола моїх знайомих, зрозуміло, що це не показова вибірка.

    • ofenzyva сказав:

      Відповідь Юлії Рудольф:
      Справді, згідно з рекомендаціями ВООЗ, годування грудьми визначається як “нормальний спосіб забезпечення немовлят потрібними для здорового розвитку речовинами”, причому рекомендується годувати дитину виключно грудним молоком до 6 місяців, і грудним молоком в поєднанні з іншим харчуванням до 2 років. Це важливе питання, як здатність матері годувати дитину грудним молоком має впливати на поділ домашьої праці в партнерствах.
      По-перше, слід мати на увазі, що кожна дитина, кожна сім”я і кожні стосунки між дитиною та сім”єю особливі. У толерантних суспільствах мають бути створені умови для того, щоб кожна сім”я могла знайти для себе оптимальний варіант. Рекомендаціії не можуть мати імперативного характеру, тому що чимало жінок з медичних чи емоційних причин не вигодовують дітей грудьми, і цих жінок ніяк не можна дискримінувати й змушувати це робити.
      По-друге, у багатьох країнах існують закони, що берть до уваги потреби жінок, які частково годують дитину грудьми. Приміром, в Іспанії кількість робочих годин зменшено для тих жінок, які хочуть відлучатися додому або в яслі для годування дитини.
      По-третє, чимало жінок в наш час практикують зціджування молока за допомогою спеціальних препаратів. Потім це молоко дають дитині з плящечки батько, нянька чи інші особи. Ця практика часто допомагає краще планувати життя й мати можливості мобільності.

      • Ganusya сказав:

        Дякую за детальну відповідь. Я згодна, що можна поєднувати роботу з грудним годуванням, але до шести місяців це дуже важко, оскільки дитина інтенсивно годується . З півроку це більш реалістично, але треба враховувати, що мати, яка годує, має дуже тісний емоційний контакт з дитиною, тому всі турботи, пов”язані з роботою, будуть частково торкатися і дитини. Дуже довго залишаються нічні годування і це теж непросто працюючій матері, якій зранку іти на роботу, прокидатися кілька разів за ніч. Я згодна, що можна все це робити і зціджуватись, і відлучатись погодувати й інше, але мені б це було занадто складно і емоційно важко. У багатьох матерей є потреба прожити цей час з дітьми, отримати від нього насолоду, разом із тим, вони не хочуть і втрачати професію. В нашому суспільстві треба вибирати одне з двох. Мені ж хочеться щоб соціум ставав більш childfriendly, щоб можна було виконувати роботу разом з дитиною, брати в офіс, на офіційні зустрічі. Як варіант можна дати можливість жінці працювати в полегшеному режимі разом із дитиною, хай навіть за менші кошти. Якщо матір хоче одразу повернутися до роботи, це її право, якщо не згоден батько, є варіант няні, бабусі. Як на мене, це не обов”язково має бути батько, це вже давно практикується в багатьох родинах. .

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s