Slut Walk у Бухаресті

По приїзді у Бухарест я одразу ж отримала листа від феміністичних художниць «Бюро мелодраматичних досліджень»: «It’s great to have you in town! Please prepare for the first Ro event: SlutWalk Bucharest, on Thursday, 6th of Oct 18.00». Slut Walk (хода хвойд? повій? шльондр? блядська хода? – український аналог ми поки не придумали), або по-румунськи Marşul Paraşutelor – протестні феміністичні марші, які почались у квітні 2011 у Торонто як відповідь на сексистські висловлювання офіцера поліції – «жінкам слід уникати вдягатись як повії, якщо вони не хочуть стати жертвами». У відповідь на вулиці Торонто та інших міст вийшли молоді жінки у підкреслено сексуальному одязі, з слоганами «This is a dress, not a yes», «Police looks like sluts for uniform fetishists», «Don’t tell us how to dress, tell men not to rape».

У Румунії зґвалтування відбувається кожні 4 години (!!!), згідно зі статистикою поліції Румунії (неофіційно є багато інших випадків, адже жертви неохоче звертаються до поліції, побоюючись осуду та моралізаторства). Організаторки бухарестського маршу стверджують, що «Агресія безперервно на вулиці! Жінки зазнають насильства словесно й фізично будь-де, у метрі, вдома, у школі, на роботі. Ми не віримо, що в Румунії є жінка, яка не відчувала такого насильства». Разом з тим звинувачення жертви є загальною практикою, яка вкоренилась у свідомості більшості румунів. 24.02.2010 судово-медичний експерт Tudorel Butoi в офіційній заяві на реаліті-шоу сказав, що жінки мають бути обережні і слідкувати, з ким вони заходять до ліфтів і хто з ними говорить, щоб потім не жалітись міліції, що їх зґвалтували. Проти цієї заяви був організований протест більш ніж 30 ГО, в результаті якого суд визнав слова експерта дискримінаційними.

Щоб привернути публічну увагу до проблеми, змусити міліцію, систему охорони здоров’я та правосуддя працювати на користь жертв насильства, надавати їм реальну допомогу та підтримку, молоді румунські феміністки вирішили приєднатись до традиції slut walk. У неймовірно теплий (я в шортах та feminist ofenzyva Ukraine футболці) жовтневий день марш зібрав більше 200 прихильниць та прихильників – переважно молодих, віком 20+ активісток, складом як звикле в Україні – феміністки (див. http://www.feminism-romania.ro/), лгбт активісти, молода лівиця, соціально ангажовані художниці – і, що цікаво – активістки руху за права ромів.

Хода – не центральною вулицею (через якийсь з’їзд НАТО дозвіл на її проведення вдалось вибити завдяки значним зусиллям рома активісток), багато шуму і крику, трохи карнавалу, чоловіки в драг (з одним професором університету ми якийсь час йдемо поруч і за руку, бо обоє в панчохах), камери та журналістки. Мені сумно, що поки не розумію румунську і не можу долучитись до кричалок. Разом з протестант(к)ами йде міліція – і мій улюблений банер «Police looks like sluts for uniform fetishists» виглядає дуже в тему.

Хода займає близько години, потім довго блукаємо якимось а-ля Львів районом до «Вудсток» бару на after-party. Користуюсь нагодою щоб взяти маленькі інтерв’ю. Аліна Попа з «Бюро» одразу ж критикує чоловіка, який взяв банер «Дівчата, не толеруйте мізогінію» – «нема чого повчати жінок». «Бюро» взагалі прошарені у статистиці – якось вони вимірювали середню висоту підборів у Кишиневі, а нещодавно порахували кількість згадок авторок у цитуванні у статтях на «КрітікАтак» (це таке румунське «Спільне»), і кількість статей, написаних для цього сайту жінками – в обох випадках не більше 20%. Якийсь час говоримо про захоплення чоловіками-теоретиками (Хомський-Фуко-Валерстайн) і неувагу до інших, насамперед феміністських, теоретичних перспектив.

Laura Candidatu з Asociaţia FRONT, групи молодих активісток розповідає, що їхня практика виникла з поколіннєвого розриву з феміністками 90х, які в основному мають академічний бекграунд і сформувались під час боротьби з комуністичним режимом Чаушеску – тобто, інтерналізували ліберальний, про-капіталістичний фемінізм, а також певний інтелектуальний снобізм і мають недовіру (загальну для старших поколінь румунського суспільства) до вуличних форм протесту (знайомо, правда?). Мета «Асоціації ФРОНТ» – популяризувати фемінізм, спонукати суспільство до усвідомлення жіночих проблем, насамперед різних форм насильства, сексизму у медіа, політичної та публічної мізогінії. Одна з основних форм їх діяльності – негайна реакція на сексистські висловлювання відомих людей.

Delia Panait, яка читала Маніфест під час маршу, продовжує – «хочемо, щоб суспільство усвідомило, що проблема насильства, особливо сексуального, у різних його формах – від вербального до тілесного, існує як щоденна проблема.  Маємо конкретні вимоги – внести зміни до законодавства, згідно яким суд може заборонити певним особам, які тобі якось загрожують, наближатись ближче 50 метрів, а також зобов’язати державні структури провадити моніторинг ґвалтівників, які виходять з в’язниць – адже рецидиви насильства у цій групі досить часті».

Питаю про те, чи подібна форма протесту – сексуалізований вигляд – не грає на руку сексизму? Моя колежанка-арткритикиня Veda Popovici відповідає – «Crime is in the eyes of beholder! Ми проти будь-якої негативізації чи криміналізації сексуальності. Звинувачувати жінку за її сексуальний вигляд – одна з форм мачизму і дискримінації. Узагалі, маємо парадокс – жінку вчать вдягатись і виглядати добре (для чоловіків), вимагають цього від неї, але якщо вона це робить – її одразу ж називають повією. Це щоденна репресія, з якою стикаються жінки, у тому числі – це відлучення від власної сексуальності через постійне позиціонування жіночої тілесності з точки зору чоловічого погляду. Але я, як жінка, люблю і насолоджуюсь сексуальним виглядом інших жінок, я вдягаюсь сексуально для власної насолоди, і вітаю будь-які форми трансвестизму та драг (класно, коли чоловіки говорять, які це приємні відчуття носити панчохи). Сексуальність має бути радісною грою – і ми можемо та повинні боротись за право створювати власну сексуальність у якій завгодно формі, а не відтворювати стереотипи». Я відповідаю, що між об’єктивованим тілом а-ля гламурні журнали і карнавалізованою та творчою сексуальністю slut walk справді велика різниця.

По дорозі додому згадую про Фемен та Леді Гагу – цікаво, чи Джудіт Галберстам уже видала свою книгу про «гага-фемінізм»? Те, що я спостерігаю навколо – якраз і є цей «гага-фемінізм» дівчат 20+, взяти своє тіло назад, і я не погоджуюсь зі старшими колежанками, які об’єктивують такі тілесні прояви чоловічим поглядом. Мені здається, що сам погляд, культурний погляд – змінився, варто подивитись останні фільми про Джеймса Бонда з Деніелом Крейгом, які, як на мене, створенні для жіночого погляду, а не для чоловічого – Бонд у них сексуальний та сильний, але разом з тим уже не мачо-споживач жінок, а ніжний, вразливий, з відкритою, виставленою для огляду тілесністю.

Думаю про антропологію – одна й та сама тілесна практика може мати дуже різне значення у різних культурах. Можливо, наша усе ж поволі змінюється – геть від патріархату, і оцінювати сучасні культурні продукти, і, тим більше, нові форми активізму через теорії male gaze зразка 1970х років – атавізм.

Тамара Злобіна, Бухарест.

Фото Аліни Попи, Ліки Тсуладзе та з

http://www.hotnews.ro/galerie?galleryId=10340912&mode=photo&item=4
http://www.adevarul.ro/locale/bucuresti/Marsul_Parasutelor_din_Capitala_5_567593261.html
http://www.realitatea.net/cum-mi-am-petrecut-marsul-panaramelor-alaturi-de-barbati-foto_876908.html
http://www.spokesman.com/blogs/hbo/2011/oct/06/slut-walk-protests-societal-views/

Цей запис був оприлюднений у Uncategorized. Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s